Після війни залишилось багато сиріт, напівсиріт, які жили в неможливих умовах. Для влаштування дітей потрібно було відкрити дитячі будинки, які і почали створюватись в 1946-1947 роках. Так, 15 грудня 1946 року був відкритий дитячий будинок у Виноградові, директором якого став Микола Григорович Зерцалов, військовий льотчик. Це був перший «сиротинець», розміщений в районі Теплиці.

Потім дітей було переведено тимчасово у старе приміщення теперішньої ЗОШ № 4 (дітей було 15). Згодом керівні власті переконалися, що приміщення не відповідає вимогам і дітей перевели у будинок поміщика Воленскі. Так у 1947 році було відкрито Виноградівський дошкільний дитячий будинок за рішенням Закарпатського обласного виконавчого комітету №126/37 від 04.04.1947 року. У липні 1947 року прибули ще 18 дітей з різних місць Закарпатської області, а в 1948 році дитячий будинок поповнився групою дітей-сиріт з с.Буча Київської області.Будинок був пристосований, потребував належного ремонту (останні дні війни в ньому жили хортівські солдати).Ремонт проводився силами працівників дитбудинку. Кількість дітей збільшувалась, діти були ослаблені і лікарю Серафимі Йосипівні Зерцаловій доводилось щоденно проводити огляд дітей і давати цінні вказівки персоналу.

До 1960 року в дитячому будинку виховувалось 75 дітей, поділених на три групи. В 1962 році побудовано корпус ще на одну групу і кількість дітей збільшилась до 110, добудовано корпус для ізолятора, пральні.Першими вихователями були М.І.Керечан, Н.П.Вождел, завгосп Любка П.В., кухарі О.В.Чорна, Т.В.Сафронова, няні А.І.Неймет, А.І.Федоранич, Т.Іванова. Їм на долю випав найважчий період організації.Із збільшенням чисельності дітей збільшувалась і кількість працівників.Зростала і зміцнювалась матеріальна база. Для дитячого будинку було виділено земельну ділянку, виноградник, фруктовий сад. Все це оброблялось силами самих працівників.В 1971 вийшов на заслужений відпочинок М.Г.Зерцалов.

Колектив очолила мудрий педагог, здібний організатор, відмінник народної освіти Ганна Іванівна Велеган. Вже багато років Вона є незмінним керівником дитячого будинку. Ганна Іванівна користується авторитетом як у дорослих, так і дітей, які любовно називають її " мама Анна ”. Вона володіє дивним даром власним прикладом запалювати на добрі справи, згуртовувати навколо себе колег. 

  Маючи колосальний досвід роботи Ганна Іванівна ніколи не заспокоюється на досягнутому, завжди рухається в ногу з часом намагаючись оптимізувати та модернізувати навчально-виховний процес , щоб забезпечувати як найкращі умови для дітей і працівників закладу. Вона прагне, щоб в колективі завжди панувала затишна атмосфера, хороший психологічний клімат, щоб життя дітей було комфортним і навіть в «казенному» будинку було по домашньому тепло. Для цього навіть в важкий економічно – скрутний для держави період (1995р.) Ганна Іванівна докладала максимум зусиль, енергії, наполегливості, щоб побудувати новий, сучасний корпус дитячого закладу. Хоча вживати слово «заклад» називаючи установу, яку очолює Ганна Іванівна Велеган важко. Від усього тут віє домашнім теплом, затишком, за всім цим стоїть щоденна клопітка робота директора та очолюваного колективу.

В дитячому будинку виховувалось багато дітей, яких забирали з сімей, де батьки мали відкриту форму туберкульозу. В закладі було створено належні умови по догляду за тубінфікованими та дітьми з туберкульозною інтоксикацією. Нагляд за ними проводила лікар фтізіопедіатр Нікорчук Зоя Олександрівна. В зв’язку з цим в 1975 році дитячий будинок отримав статус санаторного. 
Надалі в дитбудинку створювались умови для оздоровлення дітей-сиріт, дітей позбавлених батьківського піклування, напівсиріт, дітей з малозабезпечених, багатодітних та неблагонадійних сімей, дітей з різними вадами здоров*я – це і бронхолегеневі, і серцево-судинні захворювання, захворювання ендокринної системи, опорно-рухового апарату, органів зору, слуху, органів травлення, хвороби крові, діти які мають туберкульозну інтоксикацію. В 1995 році малюки перейшли в нову світлу будівлю. В дитячому будинку проживало та виховувалось 150 дітей (8 дошкільних груп). У вересні 1999 року було відкрито 4 шкільні групи для дітей, які навчаються в місцевій загальноосвітній школі № 2. Відповідно дитячий будинок і набув статусу - Виноградівський санаторний дошкільний навчальний заклад ( дитячий будинок) інтернатного типу для дітей дошкільного та шкільного віку.